Зустріч із другом може минути чудово, хоча за день до неї ви не відчуваєте жодного приємного очікування. Така розбіжність зацікавила Кетлін О’Браєн та її колег. У дослідженні, опублікованому в The Journal of Neuroscience, пережите в дитинстві неблагополуччя та особливості взаємодії мозкових систем пам’яті й винагороди були пов’язані з труднощами передчуття. Аналогічних статистично значущих зв’язків із задоволенням під час події науковці не виявили.
Можливе пояснення полягає в тому, що для очікування радості потрібно використовувати минулий досвід і уявляти майбутнє, тоді як приємна подія вже дає безпосередні враження. Дослідження виявило зв’язки між цими процесами, але не встановило, що дитяча травма спричинила зміни мозку.
Задоволення розгортається в часі. Перед поїздкою ми уявляємо море, під час купання відчуваємо прохолоду води, а після повернення згадуємо окремі епізоди. Ці переживання пов’язані, однак можуть відрізнятися за силою.
Психолог Девід Гард та його колеги описали відмінність між передчуттям і задоволенням безпосередньо під час приємного досвіду в роботі про шкалу часових переживань задоволення, TEPS. Її окремі підшкали дають змогу оцінювати ці аспекти досвіду окремо. Саме такий підхід використали автори нового дослідження.
Корисно розрізняти й третій процес: готовність діяти заради приємного результату. Можна чекати на зустріч, але не мати сил її організувати. Можна погодитися на прогулянку без особливого ентузіазму й отримати від неї задоволення.
Процес | Що переживає людина | Приклад |
|---|---|---|
Передчуття | Приємне очікування майбутньої події | «Думаю про концерт, і мені вже стає добре» |
Мотивація | Готовність докласти зусиль заради результату | «Хочу купити квиток і домовитися про зустріч» |
Задоволення в моменті | Приємне переживання того, що відбувається | «Слухаю музику й насолоджуюся» |
Слабке передчуття саме собою не означає, що здатність отримувати задоволення зникла. Але можливі й інші поєднання: у людини можуть одночасно знижуватися приємне очікування, мотивація та задоволення під час події. Термін «ангедонія» описує зниження здатності відчувати задоволення; уточнення, який саме її аспект порушений, робить цей опис кориснішим. Одна фраза «нічого не чекаю» ще не встановлює ангедонію чи будь-який діагноз.
У дослідженні взяли участь люди віком 18–30 років. Науковці зіставили їхні відповіді про дитячий досвід і задоволення з показниками функціональної магнітно-резонансної томографії, фМРТ. Для аналізу активності мозку у стані спокою були придатні дані 92 учасників, а для аналізу під час завдання – 80.
За вищих показників дитячого неблагополуччя слабка функціональна зв’язність гіпокампа з прилеглим ядром була пов’язана з виразнішими труднощами передчуття. Гіпокамп бере участь у роботі пам’яті, а прилегле ядро входить до системи винагороди. Іншими словами, відмінності в узгодженості їхньої активності співвідносилися з тим, наскільки людині було важко заздалегідь очікувати на щось приємне.
Ще один зв’язок стосувався реакції гіпокампа на новизну: в учасників із виразнішим неблагополуччям слабша реакція супроводжувалася більшими труднощами передчуття. Для задоволення безпосередньо під час події жоден із чотирьох досліджених нейропоказників не продемонстрував значущих зв’язків чи взаємодій із дитячим досвідом. Цей результат підтримує ідею про те, що два компоненти задоволення можна розрізняти, хоча й не гарантує, що кожен учасник зберіг здатність радіти.
Дослідження має суттєві обмеження. Дитячий досвід оцінювали за спогадами учасників: опитувальник охоплював емоційне насильство, емоційну та фізичну занедбаність, але не містив запитань про фізичне й сексуальне насильство. Вибірку набирали в межах проєкту з вивчення ризику психозу, тому вона не цілком відображає населення загалом. Крім того, задоволення оцінювали за самооцінкою учасників, а завдання в сканері перевіряло реакцію на новизну та виявлення цілі, а не переживання повсякденних радісних подій.
Передчуття потребує створення хоча б приблизної картини майбутнього. Для цього стають у пригоді спогади: яким був запах улюбленої пекарні, про що було приємно говорити з другом, що сподобалося під час минулої прогулянки. Гіпокамп бере участь у поєднанні деталей досвіду та уявленні можливих майбутніх подій. Системи винагороди допомагають оцінювати їхню привабливість.
Це не означає, що гіпокамп зберігає «запас радості», а прилегле ядро є єдиною кнопкою задоволення. Переживання залежить від розподілених мозкових систем, поточного стану й ситуації. Але взаємодія пам’яті та оцінки майбутнього результату дає зрозумілу основу для запитання: чому приємний досвід не завжди перетворюється на приємне очікування?
Одна з гіпотез пов’язана з непередбачуваним середовищем.
Якщо хороші події регулярно скасовувалися, супроводжувалися конфліктами або залежали від мінливого настрою дорослих, сигнали про майбутнє задоволення могли бути ненадійними.
За таких умов буває важко очікувати на хороше. Ця гіпотеза правдоподібна, однак дослідження не перевіряло всю цю послідовність і не пояснює автоматично досвід конкретної людини.
Важливо також точно добирати слова, коли йдеться про мозок. Функціональна зв’язність означає статистичну узгодженість сигналів фМРТ. За нею не можна зробити висновок, що анатомічні шляхи пошкоджені. Вона також не є прямим вимірюванням дофаміну. Формулювання «після травми зламалася система винагороди» набагато категоричніше, ніж дозволяють дані.
Ширша наукова література також пов’язує дитяче неблагополуччя з особливостями навчання на основі винагороди. Але єдиної картини поки що немає. У систематичному огляді Юлії Руге та її колег, опублікованому в eLife у 2024 році, цьому питанню було присвячено 43 роботи. Із 28 досліджень із поведінковими показниками половина виявила зниження навчання на основі винагороди.
Результати нейровізуалізації також відрізнялися: в одних роботах активація під час очікування на винагороду була зниженою, в інших – підвищеною. Дослідження відрізнялися вибірками, видами неблагополуччя та завданнями. Тому було б неправильно описувати наслідки будь-якого важкого дитинства за однією універсальною схемою.
Крім того, фраза «нічого не чекаю» може описувати різні стани. Іноді людина не може уявити нічого приємного. Іноді очікує на хороше, але боїться розчаруватися. Буває, що всю увагу поглинають недосипання, перевантаження, тривога чи поточні проблеми. Зниження передчуття трапляється і за депресії, однак саме собою її не підтверджує.
Не потрібно шукати в себе травму лише тому, що опис видався знайомим, або намагатися відновити ймовірні забуті події. Щоб зрозуміти нинішні труднощі, корисніше спершу уточнити, як саме вони проявляються.
Загальне запитання «чи вмію я радіти?» часто надто широке. Можна кілька разів поспостерігати за однією невеликою подією: прогулянкою, розмовою, приготуванням улюбленої страви. Виберіть те, що справді буває вам приємним, і коротко відзначте три моменти:
До події: чи є приємне очікування? Чи виникає конкретна картина того, що відбуватиметься, чи лише думка «треба було б піти»?
Під час: чи з’являються цікавість, задоволення, тепло від спілкування або приємні тілесні відчуття?
Після: що запам’яталося? Чи вдається назвати хоча б одну приємну подробицю?
Записи допомагають помітити відмінності, які губляться в загальній оцінці дня. Наприклад: «Перед прогулянкою нічого не відчував, у парку сподобалися повітря й розмова, а ввечері знову здавалося, що день минув марно». Тут труднощі можуть стосуватися не лише очікування, а й того, як людина згадує та оцінює те, що вже сталося.
Не перетворюйте спостереження на перевірку правильності емоцій. Одна нудна зустріч нічого не доводить. Задоволення залежить і від самої події: виснажливе спілкування не зобов’язане тішити лише тому, що вважається корисним.
Якщо ви помічаєте, що деякі заняття все ж тішать у процесі, можна враховувати цей досвід під час планування. Відсутність ентузіазму заздалегідь не завжди точно передбачає, як мине подія. Водночас це не зобов’язує погоджуватися на будь-яку пропозицію чи ігнорувати втому.
Почніть із невеликого, знайомого й посильного заняття: короткої прогулянки зручним маршрутом або розмови з людиною, поруч із якою спокійно. Заздалегідь залиште собі можливість завершити раніше. Великі витрати, складна організація та зобов’язання «обов’язково отримати задоволення» лише ускладнять таку спробу.
Перед подією можна ненадовго згадати конкретний приємний епізод, пов’язаний із нею. Замість загального «раніше мені подобалося гуляти» підійде подробиця: «під час минулої прогулянки було приємно посидіти біля води». Після події можна записати одну деталь, яка справді сподобалася. Це спосіб зробити власний досвід доступнішим для майбутніх рішень; він не вимагає переконувати себе, що все було чудово.
Розрізняйте відсутність передчуття й побоювання. Якщо думка про зустріч викликає тривогу, уточніть її причину: надто велика компанія, складна розмова, потреба пізно повертатися. Іноді корисніше змінити умови, ніж намагатися посилити позитивні емоції.
Такі спостереження й невеликі спроби не є спеціальним лікуванням наслідків травми. Дослідження О’Браєн та її колег не перевіряло їхню ефективність. Воно також не дає підстав призначати собі більше нових вражень: зв’язок реакції мозку на новизну з передчуттям ще не означає, що новизна усуне труднощі.
Варто обговорити свій стан із психологом, психотерапевтом або лікарем, якщо зниження інтересу й очікування чогось приємного триває тижнями та заважає стосункам, роботі чи повсякденним справам. Особливо якщо водночас погіршилися сон, рівень енергії, настрій або здатність отримувати задоволення вже під час подій. Не обов’язково чекати, поки зникне будь-яка радість.
На консультації корисніше описати конкретну розбіжність, ніж одразу самостійно ставити собі діагноз: «Я можу добре провести час, але заздалегідь усе здається безглуздим», «Я чекаю на зустріч, але не знаходжу сил зібратися» або «Мені більше не подобається навіть те, що відбувається просто зараз». Ці описи вказують на різні аспекти труднощів і допомагають визначити, що досліджувати далі.
Якщо в дитинстві були важкі події, про них можна розповісти в комфортному для себе обсязі. Щоб почати роботу, не потрібно одразу відновлювати докладну історію: помітні труднощі в теперішньому вже є достатньою причиною звернутися по підтримку.
Як вам стаття?
Поділитися
