
Порівняли 21 антидепресант: есциталопрам серед лідерів
Огляд досліджень 21 антидепресанту виокремив есциталопрам, дулоксетин і агомелатин за здатністю зберігати покращення. Розбираємо, що це означає для профілактики рецидиву та вибору лікування.

Проблеми з концентрацією, постійна забудькуватість, труднощі з плануванням і відчуття, що навіть прості завдання потребують величезних зусиль. Ці симптоми нерідко супроводжують тривогу й депресію, але іноді за ними приховується інший стан – синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ). У дорослих жінок його буває особливо важко розпізнати, оскільки прояви СДУГ можуть перетинатися із симптомами інших психічних розладів.
Нове дослідження, опубліковане в The International Journal of Psychiatry in Medicine, показало, наскільки легко СДУГ може залишатися непоміченим. Серед 170 жінок, які звернулися по амбулаторну психіатричну допомогу, дослідники виявили СДУГ у 33 учасниць – майже в кожної п’ятої. Водночас 15 жінок раніше не мали такого діагнозу.
Хоча результати отримано на невеликій клінічній вибірці й вони не відображають поширеність СДУГ серед усіх жінок із тривогою або депресією, вони порушують важливе питання: скільки випадків СДУГ залишаються нерозпізнаними, коли труднощі з увагою й організацією пояснюють винятково емоційним станом? Дослідження нагадує про необхідність комплексної діагностики, особливо коли звичне лікування не допомагає впоратися з усіма симптомами.
Дослідження уперше опублікували онлайн 11 вересня 2025 року. У ньому взяли участь жінки, які вже звернулися до психіатричних клінік через депресію або тривожні розлади. Автори оцінювали, чи є в них також СДУГ.
Майже половина учасниць із виявленим СДУГ раніше не мала цього діагнозу: 15 із 33. Решті він уже був відомий. Тому формулювання «майже в кожної п’ятої вперше виявили СДУГ» було б неправильним: майже п’ята частина стосується всіх виявлених випадків.
Для пацієнток ця знахідка важлива, адже діагноз тривоги або депресії не виключає додаткового пояснення багаторічних труднощів. Водночас дослідження не встановило, що попередні діагнози були помилковими.
Це поперечне дослідження: воно описує поєднання станів на момент обстеження. За такими даними не можна визначити, що виникло раніше, або зробити висновок, що СДУГ став причиною тривоги чи депресії.
СДУГ належить до порушень нейророзвитку. Він може проявлятися неуважністю, гіперактивністю та імпульсивністю в різних поєднаннях. У дорослому віці приводом для звернення нерідко стають повсякденні труднощі: людина губить речі, забуває про домовленості, неправильно розраховує час або регулярно не завершує завдання.
Однак забудькуватість і неуважність не є специфічними симптомами. За тривоги увагу можуть захоплювати думки, що непокоять; за депресії буває важче зосередитися через зниження енергії та сповільнення мислення. Та сама скарга «не можу зібратися» ще не пояснює, який саме процес за нею стоїть.
Наприклад, жінка може відкладати робочий лист через страх припуститися помилки. Інша складність виникає, коли вона постійно втрачає нитку завдання, забуває про лист і не може організувати послідовність дій. Ці процеси можуть і поєднуватися. Лікар оцінює не лише саму скаргу, а й її історію, обставини та наслідки.
Британський Національний інститут здоров’я та досконалості медичної допомоги NICE в рекомендаціях щодо СДУГ окремо застерігає: у дівчат і жінок розлад може залишатися нерозпізнаним, а натомість іноді діагностують інший стан.
Зовнішня зібраність теж не дає повної картини. Людина може зберігати роботу й виконувати зобов’язання ціною значних зусиль. Подібну проблему ми розглядали в матеріалі про «високофункціональну депресію»: побутова назва не є окремим діагнозом, але нагадує, що продуктивність сама по собі не вимірює тяжкість переживаних труднощів.
Відчуття, що тривога або депресія пояснюють не все, варте обговорення. Для оцінювання можливого СДУГ особливо важливі історія труднощів із дитинства, а також їхній тривалий вплив на життя.
Згідно з рекомендаціями NICE, підстави для спеціалізованого обстеження дорослої людини без дитячого діагнозу охоплюють кілька ознак:
Типові труднощі почалися в дитинстві й тривали протягом життя.
Вони регулярно проявляються щонайменше у двох важливих сферах, наприклад удома й на роботі.
Вони помітно заважають навчанню, роботі, стосункам або повсякденним обов’язкам.
Інший психіатричний діагноз не пояснює їх повністю.
Перед прийомом корисно записати конкретні приклади: що відбувалося в школі, як вдавалося дотримуватися строків, вести домашні справи, пам’ятати про зустрічі. Замість загального «я завжди неуважна» лікареві корисніше почути, які ситуації повторюються і до яких наслідків призводять.
Окремо можна зазначити, як ці труднощі змінювалися разом із настроєм і тривогою. Чи були вони до депресивного епізоду? Чи зберігалися в періоди, коли тривога слабшала? Відповіді допомагають розібратися в ситуації, але самі собою не підтверджують СДУГ.
Згідно з інформацією Національної служби охорони здоров’я Великої Британії, NHS, фахівець з’ясовує історію симптомів із дитинства та їхній вплив на різні сфери життя. За потреби він збирає додаткову інформацію від близьких. Наявність тривоги або депресії не виключає СДУГ.
Опитувальники можуть допомогти впорядкувати скарги, але NICE прямо зазначає: діагноз не можна встановлювати винятково за оціночними шкалами або спостереженням. Дослідницькі категорії, наприклад нейропрофілі депресії, також не замінюють клінічної діагностики.
Результатом додаткового обстеження може стати виявлення супутнього СДУГ, уточнення вже відомих станів або інше пояснення скарг. У кожному випадку мета одна: зрозуміти, які труднощі потребують допомоги і наскільки нинішній план лікування їх враховує. Для цього лікареві потрібна історія життя, яку неможливо відновити за одним списком симптомів.
Ні, сам по собі гіперфокус не підтверджує СДУГ. Автори дослідження окремо наголошують на цьому обмеженні. Здатність надовго занурюватися в цікаве заняття оцінюють лише в контексті інших проявів та їхнього впливу на життя.
Так, відсутність шкільних документів не унеможливлює обстеження. Фахівець обговорить спогади про дитинство і за потреби запропонує зібрати інформацію від людей, які знали вас у той період. Збережені документи можуть доповнити цю історію, але не замінюють її.
Самостійно змінювати лікування не потрібно. Підозра ще не означає підтверджений діагноз, а тривога й депресія можуть потребувати допомоги незалежно від результатів обстеження на СДУГ. Обговоріть із лікарем, який вас лікує, труднощі, що зберігаються, і потребу в додатковому обстеженні.
Як вам стаття?
Поділитися