Жіночі архетипи Амазонка і Пуелла: ти борешся чи мрієш?
У юнгіанській психології існує класифікація жінок, яка описується через архетипи. Сьогодні поговоримо про два з них: Амазонку і Пуеллу. Про те, як вони проявляються, чим небезпечні в крайнощах — і чому обидві нам потрібні.
Амазонка: та, що сама собі воїн
Амазонка — це архетип жінки-воїна. Незалежної, цілеспрямованої, здатної постояти за себе та за тих, кого любить. Її ім'я походить із грецьких міфів, де плем'я жінок-воїтельок мешкало без чоловіків, полювало, воювало й керувало власним світом.
У сучасному житті Амазонка — це жінка, яка:
будує кар'єру з такою ж серйозністю, як і чоловіки поруч із нею;
не чекає, що хтось вирішить за неї;
вміє тримати межі — чітко, без вибачень;
комфортно почувається наодинці і не боїться цього;
діє там, де інші лише думають.
Її сила — у ясності. Вона знає, чого хоче, і йде до цього. Вона не розчиняється у стосунках і не втрачає себе заради кохання. Вона поважає себе — і саме тому викликає повагу інших.
Тінь Амазонки
Але в кожного архетипу є тінь — те, у що він перетворюється, коли стає єдиною стратегією життя.
Амазонка в тіні — це жінка, яка розучилася просити про допомогу. Яка вважає вразливість слабкістю, а ніжність — небезпекою. Вона тримає все під контролем, бо глибоко всередині боїться: якщо відпустити — все впаде. Або — що ще страшніше — виявиться, що без броні вона не знає, хто вона.
Вона може бути успішною й при цьому неймовірно самотньою. Стосунки з нею нерідко заходять у глухий кут: партнеру нема за що вхопитися, ніде прийти. Все вже зроблено, все закрито, допомога не потрібна.
Парадокс Амазонки: чим сильніше вона захищається, тим більше ізолює себе від того, чого насправді жадає — справжньої близькості. Часто така життєва стратегія формується через слабку фігуру батька або навпаки дуже деспотичного й критикуючого. Коли в дівчинки формується переконання “я недостатня” або “я повинна все сама”.
Пуелла: вічна дівчинка
«Пуелла» у перекладі з латини — просто «дівчинка». В юнгіанській психології цей архетип описує жінку, яка живе в стані вічної юності — внутрішньої, а не зовнішньої. Вона — Пуелла Етерна, вічна дева.
Пуелла сприймає світ через образи, почуття й можливості. Вона мріє, закохується, надихається.
Її риси:
багатий внутрішній світ, розвинена уява;
тонка емоційна чутливість — вона відчуває людей і атмосферу;
творча натура: вона народжує ідеї, образи, сенси;
відкритість і жвавість — поруч із нею стає легше дихати;
здатність закохуватися — у людей, у проекти, у життя.
Пуелла вірить у диво та вміє його створювати. Там, де Амазонка бачить задачу — Пуелла бачить пригоду.
Тінь Пуелли
Тінь Пуелли — це втеча від реальності. Коли вічна дівчинка не дорослішає.
У тіні вона уникає відповідальності, ховається від конфліктів, чекає, що хтось інший (принц, обставини, всесвіт) прийде й усе влаштує. Вона починає багато чого, але завершує мало — бо фінал вимагає зусиль, а не лише натхнення.
Часто Пуелла не має власних грошей і не вміє їх заробляти. Із своєї інфантильної позиції вона чекає, що хтось візьме на себе відповідальність за неї. Стосунки повторюються за одним сценарієм і в більшості випадків є співзалежними. Вони часто обирають деспотичного чоловіка, бачачи в ньому сильну чоловічу фігуру. Таланти лишаються нереалізованими — тому що «реалізувати» означає обрати, зафіксувати, взяти на себе працю.
У випадку з Пуеллою життєвий сценарій формується через критикуючого або відсутнього батька. Вони «наздоганяють і заслуговують на любов» або сильно залежать від думки чоловіка.
Вони потрібні одна одній
Амазонка без Пуелли — це воїн без легкості. Ефективна, але навіщо? Вона досягає — але іноді озирається й не розуміє, чому всередині порожньо.
Пуелла без Амазонки — це мрія без крил. Образи є, бажання є, а втілення немає. Тому що втілення потребує сили, яку потрібно звідкись взяти.
Справжня жіноча зрілість — це не вибір між ними. Це інтеграція.
Коли Амазонка вчиться відпускати контроль і дозволяє собі бути ніжною — вона не стає слабшою. Вона стає цілісною. Коли Пуелла знаходить у собі силу завершити те, що почала, і зустріти реальність без втечі — її магія не зникає. Вона приземлюється. І саме тоді стає справжньою. Якщо дивитися на це через призму стосунків із батьком, то з дитинства інтеграція двох архетипів формується за наявності підтримуючого та залученого батька.
Як зрозуміти, який архетип домінує у вас?
Кілька запитань для роздумів:
Якщо у вас домінує Амазонка:
— Коли ви востаннє дозволяли собі не знати відповіді?
— Чи є поряд люди, яким ви дозволяєте дбати про вас?
— Чого ви хочете — не як людина, яка має справлятися, а просто як людина?
Якщо у вас домінує Пуелла:
— Чи є щось, чого ви давно хочете, але відкладаєте «до кращого моменту»?
— Що станеться, якщо ви оберете один напрям і підете до кінця?
— Ким ви станете, якщо не будете боятися розчарувати себе?
На завершення
Архетипи — це карти, які допомагають побачити, де ми застрягли, де в нас сліпі плями, де — нереалізований потенціал.
Амазонка й Пуелла живуть у кожній із нас — у різних пропорціях, у різні періоди життя. Важливо усвідомити, чи немає перекосу в бік одного з архетипів і навчитися інтегрувати та використовувати обидва в певних життєвих ситуаціях. Іноді нам потрібна воїтелька. Іноді — та, що вміє дивуватися. Мудрість у тому, щоб знати, коли — хто.